КОГО ДИТИНА СЛУХАЄ БІЛЬШЕ — ТРЕНЕРА ЧИ БАТЬКІВ?

Щороку ми зіштовхуємось з однією й тією самою ситуацією у тренерській практиці: батьки втручаються в тренувальний процес.

З одного боку — це добре. Ви хочете допомогти дитині швидше розвиватися та краще боротися.

Але з іншого — таке втручання шкодить:

• підриває авторитет тренера в очах дитини;

• заважає дотримуватись навчальної програми, яка побудована на багаторічному досвіді.

І тут виникає логічне запитання:

Навіщо тоді тренер, якщо тато чи мама краще знають, як виконувати прийоми, будувати стратегію та передавати знання?

Чому це не працює?

Таке втручання зазвичай не допомагає, а навпаки — заважає.

Наприклад:

Ви колись займалися єдиноборствами, схожими на джиу-джитсу, і вирішили навчити дитину певного прийому. Дитина, звісно, пишається — «мама/тато теж уміє».

Але:

• не всі техніки з інших єдиноборств дозволені в джиу-джитсу;

• така техніка може виявитися небезпечною або забороненою;

• у результаті — ризик травми на тренуванні чи поразки на змаганнях.

Це все одно, що розповідати лікарю, як правильно лікувати, або вчителю — як навчати.

Ми всі маємо життєвий досвід, але бути професіоналом можна лише в тій справі, якій ми віддані щодня.

Як краще діяти?

Діти завжди краще чують своїх батьків. Їхні слова глибше сприймаються, ніж поради тренера.

Якщо ви хочете допомогти дитині:

• краще опановувати техніку,

• правильно реагувати на перемоги й поразки,

• долати труднощі в навчанні —

зверніться до тренера!

Разом ви зможете знайти ефективне і безпечне рішення.

Бо співпраця тренера та батьків — найкращий шлях до розвитку дитини.